Крізь терни до зірок. Катерина Білокур. Безпека на дорозі. Правила поведінки дітей вдома під час карантину. Консультація для батьків: "Безпека дітей влітку". Пам'ятка безпечної поведінки під час літніх канікул.
7 чудес України
Ми часто чуємо про 7 чудес світу, мальовничі місця за кордоном. Проте мало хто знає, які куточки, пам`ятки архітектури формують цей золотий список в Україні. Спробуємо із цим розібратися.
У 2007 році було проведено всесвітню акцію 7 чудес України. Ці місця та об`єкти були визначені шляхом інтернет-голосування, а також через опитування 100 експертів із різних галузей. Результати ініціативи можете побачити та оцінити нижче.
1. Заповідник «Кам`янець» (м.Кам`янець-Подільський, Хмельницька обл.).Тут знаходиться 175 пам`яток архітектури, з яких значна частина –це пам’`тки національного значення. Старовинний замок не залишить Вас байдужим, а старовинні вулички із затишними будиночками та костьолами створюють чарівну магію піднесення. На цих будівлях ще збереглися написи латиною, тут ще у 18 столітті літали перші повітряні кулі, саме це місто одне з перших отримало магдебурзьке право.
2. Києво-Печерська Лавра (м.Київ) одна з найбільших православних святинь України, визначна пам`ятка історії та архітектури, яка була заснована ще в далекому 11 столітті. Разом із Мофійським собором вона занесена до Світосовї спадщни ЮНЕСКО. Тут знаходиться ряд соборів, церков та храмів, а також печери. В цілому рхітектурний ансамбль Лаври формувався протягом дев`ятьох століть.
3. Софіївка (м.Умань, Черкаська обл.). Це чудова пам`ятка садово-паркового мистецтва щороку приймає близько 500 000 відвідувачів. Створений у 17 столітті магнатом Потоцьким, парк і досі зберігає у собі затишну атмосферу, чарівність та чаруючу красу природи. Свого часу тут були і училище садівництва, і заповідник. Переживала Софіївка і стихійні лиха та довгі роки відновлення. Проте все таки сьогодні цей парк радує відвідувачів великим переліком різних рослин, різними розвагами для малих та дорослих.
4. Софія Київська (м. Київ). Цей християнський собор, який міститься у центрі Києва, є не лише пам`яткою архітектури 11 століття, а й прикладом монументального живопису. Саме Софія Київська повертає усіх любителів старовини та історії в часи Київської Русі. Тут стіни ще дихають духом того часу, приховуючи на своїх стінах старовинні ферски, мозаїки, графіті.
5. Херсонес (Крим, у межах Севастополя). Цей потужний у свій час торгівельний, ремісничий та політичний центр був заснований вихідцями із Греції. Ставши містом-державою, Херсонес пережив період свого найбільшого розвитку, становлення демократії, створення власної монети. Його розвали ще пам`ятають рабовласницькі часи, боротьбу за територію, завоювання та падіння.
6. Хотинська фортеця (м.Хотин, Чернівецька обл..). Фотеця бере свій початок ще від Київської русі, коли вона була фортом, який вже з часом перебудували у тепер відому нам фортецю. Вона зазнала панування і різних руських князів, і Московського князівства, і Османської імперії. Саме під стінами цієї пам`ятки відбулася славнозвісна Хотинська битва.
7. Хортиця (м.Запоріжжя). Цей унікальний історичний та природничий комплекс є найбільшим островом на Дніпрі. Проте відомий він перш за все завдяки славній козацькій історії, про яку нагадують відтворене козацьке поселення, театралізовані дійства, музей та багато інших речей. Тут проходили важливі історичні події ще й до козаків, існували городища скіфського часу, слов`янські поселення.
 |
Крізь терни до зірок. Катерина Білокур
До батьківщини видатної української художниці Катерини Білокур із Києва можна дістатися як залізничним, так і автомобільним шляхом. Я обрав залізницю, електричка Київ — Гребінка зупиняється на станції Богданівка, від якої до музею приблизно 3 км.
Заклад було створено 1977 року, через 16 років після смерті мисткині. До цього в хаті Білокурів мешкали уродженці Богданівки, котрі емігрували з Франції. Після їхнього хазяйнування рідний будинок художниці перетворився на напівзруйновану халупу. Відновлювати хату мисткині і створювати в ній музей допомагали визначні діячі української культури, зокрема Микола Бажан, Ніна Матвієнко, Олесь Гончар, Іван Драч, Олександр Непорожній, Ганна Самарська. Пам’ятник Катерині Білокур у дворі музею зробив її племінник — Іван Григорович, котрому тітка матеріально допомагала під час навчання. Катерина Білокур сподівалася, що Іван Григорович стане художником.
Отака, якщо без зайвих слів, історія створення музею. На дворі збереглися груша-дичка, яблуня-райка та горіх, посаджені художницею. Біля входу височіє старезний в’яз, посаджений пращурами мисткині, під ним селяни влаштовували посиденьки, його Катерина Білокур порятувала від загибелі, коли через Богданівку тягнули лінію електропередач, що мала б пройти на місці цього велетня...
ПАМ’ЯТНИК КАТЕРИНІ БІЛОКУР У ДВОРІ БОГДАНІВСЬКОГО МУЗЕЮ
У хату художниці ведуть невеличкі сіни, на стіні яких нанесено слова Олеся Гончара про значення творчості Катерини Білокур, обрамлені птахами й квітами роботи Ганни Самарської — улюбленої учениці художниці, також богданівської уродженки. Вона ж розписала й піч у кімнаті, що являє собою своєрідну вітальню мисткині.
Про життя Катерини Білокур, моменти якого відображені на світлинах художниці у цій же таки вітальні, читачам, певно, відомо багато. Нагадаю лише головні його віхи.
Народилася художниця 7 грудня (24 листопада за старим стилем) у день святої великомучениці Катерини. Самотужки опанувала грамоту, школи не закінчувала, через що не мала змоги навчатися в технікумах, куди двічі марно намагалася поступити — до Миргородського технікуму художньої кераміки та Київського театрального технікуму.
У 1920-х роках брала активну участь у роботі місцевого драматичного гуртка, організованого вчителями Іваном та Ніною Калитами. Саме вони чи не найперші розгледіли в ній хист до малювання. У них вона брала свій перший папір для живопису.
Батько дівчини з недовірою ставився до мистецьких нахилів Катерини ба навіть подарував доньці швейну машинку, аби вона займалася справжньою жіночою роботою. Усі чоловіки, які сваталися до неї, ставили за умову кинути малювання. З одного сватання Катерина втекла до Канева, на Шевченкову могилу, на якій просила Кобзаря допомогти їй стати художницею. Цей вчинок ще більше розлютив батька. Одного разу, не витримавши батьківських докорів і заборон, Катерина вдається до небезпечного шантажу — вступила осіннього дня у холодну воду місцевої річки Чумгак і сказала матері про готовність до самогубства, якщо та не дозволить їй малювати. Лише після цього батьки нарешті відступилися, змирившись із доньчиною пристрастю.
Широке визнання прийшло до мисткині несподівано. Вона почула пісню «Чи я в лузі не калина була...» у виконанні Оксани Петрусенко і була вражена талантом прими, написала їй листа, до якого долучила свій малюнок калини. Дівчина не знала адреси співачки й підписала конверт просто: «Київ, академічний театр, Оксані Петрусенко» (звісно, що пунктуаційних знаків не було, бо дівчина й гадки не мала, де їх ставити). Лист Петрусенко отримала — уже в цьому відчутний Божий промисел! Співачка була в захваті від малюнка невідомої їй селянки і, порадившись із приятелями — Василем Касіяном та Павлом Тичиною, попросила знайти талановиту дописувачку. Роботами Катерини зацікавилися. 1940 року її картини експонувалися в Полтаві (саме до Полтавської області належала тоді Богданівка), де здобули грандіозну славу. Невдовзі художницю преміюють поїздкою до Москви, де вона знайомиться з оригіналами творів Третьяковської галереї та Музею образотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкіна.
Уже 1941-го жінка, котру односельці донедавна вважали, м’яко кажучи, дивакуватою, мала б стати народною художницею України. Проте Друга світова війна вступила на терени Радянського Союзу, цивільні справи відійшли на другий план. У Богданівці під час війни, до речі, було два табори військовополонених. Брат Катерини, Павло, із фронту не повернувся. У перші роки німецько-радянської війни у художниці на нервовому ґрунті відмовляють ноги: вона дізналася про пожежу в полтавському музеї народного мистецтва і подумала, що всі її картини, які в ньому зберігалися, теж знищив вогонь. На щастя, побоювання художниці цього разу виявилися марними.
Уже після війни, 1954 року дві картини Катерини Білокур «Цар-Колос» і «Берізка» були втрачені після тріумфальної для неї виставки в Парижі, де її твори дістали захоплену оцінку Пабло Пікассо, який взагалі-то вкрай рідко робив компліменти художникам-сучасникам. За втрачені картини держава дала мисткині мізерну компенсацію... Залишилися репродукції цих робіт, вони, зокрема, увійшли до єдиного прижиттєвого альбому художниці, що побачив світ 1959 року.
Через два роки Катерини Василівни не стало, вона померла від раку шлунка, залишивши незавершеною картину «Жоржини на блакитному тлі», яку, до речі, можна побачити в богданівському музеї, в кімнаті-майстерні художниці, до якої вона майже нікого не пускала, бо вважала, що не можна дивитися на незакінчені витвори.
Мисткиня лише на кілька днів пережила матір — Якилину Павлівну, котра до кінця днів не вірила, що народила видатну художницю. Поховали Катерину Білокур у центрі її рідної Богданівки. Пам’ятник над могилою художниці створив Іван Гончар.
«На довгу згадку ці квіти посилаю тому, кого не бачила, тому, кого не знаю... Важко мені лежати в землі, якщо хтось, хто житиме після мене, не згадає мою добру роботу добрим словом», — писала в одному з листів Катерина Білокур.
Тож приймімо цей чудовий дарунок із вдячністю і не забуваймо видатну мисткиню та її самобутні твори, за право створення яких їй довелося багато вистраждати...
***
Щиро дякую за допомогу в підготовці цього нарису завідувачці Музею-садиби Катерини Білокур у Богданівці Ользі Олександрівні Шаповал і науковому співробітнику цього закладу Ользі Петрівні Шеремет.
Безпека на дорозі: прості правила дорожнього руху для дітей
Безпека на дорозі: прості правила дорожнього руху для дітей
Photo: Freepik
У літню пору діти проводять на вулиці більшу частину дня. Ще більш охоче батьки будуть відпускати своїх дітей на свіже повітря після тривалого домашнього ув'язнення на карантині. Перш ніж відправляти своїх дітей, в тому числі й підлітків, самостійно гуляти на вулицю, зайвий раз нагадайте їм правила безпеки на дорозі.
Важливість правил дорожнього руху для дітей
Без належного знання правил дорожнього руху діти можуть наражатися на небезпеку.
На відміну від дорослих, малюки не достатньо уважні та сконцентровані, щоб завжди бути обачними під час прогулянок. Без нагляду з боку дорослих і належного знання правил дорожнього руху (ПДР) діти можуть наражатися на небезпеку.
Коли справа стосується безпеки дітей, батьки не повинні йти на компроміс. Необхідно навчити дошкільнят ПДР, як тільки вони стануть достатньо дорослими, щоб почути вас. Переконайтеся, що вони розуміють, про що саме ви говорите.
5 правил, які має запам’ятати дитина
Хоча дітям важливо знати основи безпечного поводження на дорозі, не слід надавати їм більше інформації, ніж вони можуть засвоїти. Ось кілька основних правил, з яких можна почати.
1. Знай свій колір
Допоможіть дитині дізнатися про світлофори та основні дорожні знаки, а також про те, на що вони вказують.
Іноді замість силуету людини на пішохідному переході використовується символ руки. Розкажіть своєму малюкові про це теж. Якщо для пішоходів є інші символи, ви повинні зробити так, щоби діти про них знали.
2. Зупинись. Подивись. Переходь
Доведіть до автоматизму звичку оглядати дорогу в усіх напрямах, перш ніж переходити.
Дітям доведеться самостійно ходити в школу або на автобусну зупинку. Можливо, їм знадобиться тільки перетнути вулицю після того, як вони вийдуть зі шкільного автобуса. У будь-якому випадку, батьки повинні навчити своїх дітей безпечно переходити дорогу.
Малюки зазвичай неуважні, тому привчайте їх завжди зупинятися біля проїжджої частини. Доведіть до автоматизму звичку оглядати дорогу в усіх напрямах, перш ніж переходити.
Переходити дорогу можна тільки по зебрі, на пішохідному переході, на зелене світло, а біля перехрестя — не навскіс, а перпендикулярно дорозі.
Дорослі повинні завжди супроводжувати дітей у віці до шести років і тримати їх за руку, переходячи вулицю.
3. Будь уважним — слухай
Поясніть дітям, що вони не завжди можуть побачити автомобіль, адже він може бути за поворотом. Тому вони повинні прислухатися та бути уважними, щоб завчасно зреагувати на наближення транспортного засобу.
4. Не бігай через дорогу
Здебільшого діти нетерплячі, вони можуть перебігати через вулицю, щоб дістатися до іншої сторони. Вони також можуть бігати дорогою під час гри. Поясніть дитині, що бігати на проїжджій частині неприпустимо, і, залежно від її віку, розкажіть про можливі наслідки порушення цього правила.
5. Завжди ходи по тротуарах
Навчіть своїх дітей рухатися лише по тротуарах, тримаючись правого боку, щоб не заважати зустрічним пішоходам. Будьте прикладом для них.
Безпека руху для велосипедистів
Шолом може знизити ризик серйозних травм голови на 70 %.
Усі діти люблять кататися на велосипеді. Контролювати їх дуже важко, тим паче, коли вони катаються околицями.
Ось правила, яких повинна дотримуватися кожна сім’я, щоб уникнути небезпечних ситуацій:
- Шолом є обов’язковим: іноді батьки пропускають цю деталь. Статистика показує, що цей простий аксесуар може знизити ризик серйозних травм голови на 70 %. Переконайтеся, що ваша дитина завжди носить високоякісний шолом, коли їздить на велосипеді.
- Слідкуйте за станом велосипеда: пусті шини та несправні гальма можуть призвести до втрати контролю. Важливо стежити за станом велосипеда для уникнення несправностей.
- Велосипедний ліхтар: дитині буде краще видно дорогу, і, крім того, вона буде більш помітною для інших учасників дорожнього руху.
- Діти повинні їздити на велосипедах у безпечних зонах: дітям слід уникати великих основних доріг.
- Їхати на велосипеді дитина повинна по велосипедній доріжці, де це можливо, або триматися правого краю дороги.
Громадський транспорт
Необхідно дотримуватися правил поведінки на автобусній зупинці.
Чекати автобус слід на зупинці, подалі від дороги. Необхідно дотримуватися правил поведінки: не бігати, не стрибати, не штовхатися та не стояти на краю тротуару.
Виходячи з автобуса на потрібній зупинці, слід обходити його ззаду, перед цим переконавшись, що за ним не їде інший транспорт.
Виходячи з трамвая, треба дочекатися, поки він від’їде від зупинки. Якщо немає часу, можна обійти його спереду, попередньо подивившись, чи немає іншого трамваю, який би рухався назустріч першому.
Безпека в темний час доби
Діти — найбільш вразливі учасники дорожнього руху. Особливе занепокоєння викликає шлях школярів додому, адже темніє зараз рано, а в темному одязі пішохід практично непомітний водієві.
-montazhnaya-oblast-1.jpg)
Для прикладу, пішохід стає помітним у чорному одязі з відстані двох метрів, у синьому — з сімнадцяти, а в червоному — з двадцяти чотирьох, у той час як гальмівний шлях автомобіля складає 20 метрів на сухому, та 30 метрів на мокрому асфальті. Тож в осінній та зимовий час варто надавати перевагу червоному, жовтому та білому одягу, а ще краще — прикріпити світловідбивні елементи.
Світловідбиваючі елементи (СВЕ) можуть мати різні форми:
- стікери (можуть кріпитися до одягу на липучці);
- термополоски (кріпляться на тканини за допомогою прогріву праскою);
- жорсткі браслети (скручуючись, кріпляться на руку, ногу або сумку);
- кулони;
- брелоки;
- значки;
- шнурки.
Часто виготовляють підвісні СВЕ для носіння дітьми у вигляді різноманітних звірів, іграшок, машинок, казкових героїв. Вони легко кріпляться на одяг дитини. Такі флікери сприймаються дитиною як грайливий аксесуар і якісно виконують свою основну функцію.
До речі, з 1 вересня 2019 року в Україні на законодавчому рівні ввели правило, що зобов'язує молодших школярів 1-4 класів носити світловідбиваючі жилети в темний час. Таке рішення було прийнято за результатами всеукраїнської Координаційної наради з питань безпеки дорожнього руху, де питання безпеки дітей було одним з головних.
5 методів, які допоможуть привчити дитину до правильного поводження на дорозі
1. Власний приклад
Маленькі діти завжди повторюють за дорослими, то використайте це на користь, нехай діти вчаться у вас тільки хорошим манерам.
2. Розмови
Звичайна прогулянка може з легкістю перетворитись у захопливий урок про безпечне поводження на дорозі. Розкажіть малюку, що тротуар — для пішоходів, а дорога — для машин, про світлофор і його роль у дорожньому русі.
3. Творчість
Повчальні мультики, книжки, мобільні додатки — усе підходить для вивчення правил дорожнього руху. Намалюйте та розфарбуйте дорожні знаки або плакати, щоб допомогти дітям краще їх запам’ятати.
Video: YouTube
Запропонуйте подивитися мультик «Азбука безпеки на дорозі тітоньки Сови». Перегляд допоможе малюкові дізнатися про важливі правила поводження на дорозі. Є й інші цікаві ролики для дітей.
Video: Суперкнига
Є також мультфільми, в яких правила вбудовані в сюжет мультика. Дитина дивиться на улюблених персонажів, паралельно запам'ятовуючи важливу інформацію.
Video: Фіксики
4. Гра
Ніхто не любить зубрити нудні правила, а от гратися подобається всім. Гра — це один із найкращих способів навчити дітей тому, що важливо. Ось кілька ідей, на які ви можете покластися, щоби допомогти вашій дитині дізнатися про безпеку дорожнього руху.
Побудуйте з малюком іграшкове місто, використовуючи машинки, ляльки, конструктор тощо. Пазл-головоломка «Дорога» — прекрасний ігровий посібник для вивчення правил дорожнього руху. Дитина може збирати дорогу в різних напрямах та одночасно вчитися правильному поводженню на вулиці.
Пропонуйте дитині погратися із друзями в рухливі ігри на дорожню тематику, наприклад, «Перехрестя». У грі беруть участь четверо й більше дітей. Діти діляться на дві групи — пішоходи й автомобілі. Лунає свисток ведучого. Перехрестя оживає: йдуть пішоходи, рухається транспорт. Якщо виникають порушення правил дорожнього руху, ведучий свистить, називає ім’я порушника, і той вибуває з гри.
5. Перевірка
Проведіть дискусію — дайте вашій дитині сценарій і запитайте її, що треба робити. Наприклад: «Ви граєте, і ваш м’яч котиться на середину дороги. Що б ти зробила?» Або ви можете запитати: «Ти спізнюєшся до школи, тому тобі слід бігти за шкільним автобусом, правильно?» І подивіться, що вони говорять. Обов’язково розкажіть, якими мають бути правильні дії, та якщо відповідь малюка була хибною, дайте обґрунтовані роз’яснення.
Зі старшими дітьми можна провести цікаву вікторину і навіть пообіцяти супер-приз, якщо вони правильно відповідатимуть на всі питання.
Психологічні особливості дітей
Варто пам’ятати, що в кожному віці дитина має особливості психологічного розвитку, які можуть впливати на засвоєння та виконання нею правил дорожнього руху.
Так, маленькі діти, які ще не пішли до школи, мають обмежене поле зору. Вони не можуть визначити відстань до автомобіля, тому й не можуть прийняти самостійне зважене рішення, коли можна переходити дорогу.
Діти молодшого шкільного віку також можуть мати проблеми з визначенням швидкості руху автомобіля. Більш того, діти в цьому віці нерідко захоплені власними думками, тому елементарно можуть не помітити автомобіль, що наближається.
У підлітковому віці є інші труднощі, адже діти в цьому віці часто нехтують безпекою та часто спеціально наражають себе на небезпеку.
Завдання батьків – з малечку вкладати в голову дитини три основні навички поведінки, які дозволять їм без проблем зорієнтуватися в дорожніх ситуаціях у дорослому віці.
1. Зосередження уваги. У дітей повинна бути до автомату доведена навичка зупинятися біля дороги та витримувати паузу, щоб оцінити ситуацію.
2. Спостереження. Навчіть дитину приділяти увагу не лише рухливим предметам (машинам та громадському транспорту), а й нерухливим предметам, які можуть перекривати огляд проїжджої частини.
3. Самоконтроль. При кожному зручному випадку розповідайте дитині, що під час перетинання дороги необхідно бути зосередженим та на хвилину відкинути всі думки з голови, не відволікатися.
Знання та дотримання правил дорожнього руху для дітей так само важливі, як і оволодіння грамотою.Рухливі ігри для дітей допоможуть молодшим школярам засвоїти необхідні знання в цікавій формі. Дитячі ігри на дорожню тематику стануть у пригоді батькам, щоб пояснити дорожні правила, а також розвинути у юних пішоходів уважність і спостережливість.
Поки діти маленькі, розповідайте їм правила безпечної поведінки на дорозі й самі демонструйте правильний приклад, тоді ви будете спокійні, відпускаючи малюка самого в школу або на прогулянку.
ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ ВДОМА ПІД ЧАС КАРАНТИНУ
Діти вдома: поради батькам на період карантину
1. Заховати з поля зору потенційно небезпечні чи заборонені для користування предмети (запальнички, алкоголь, ліки, хімічні рідини, інструменти, тощо).
2. Важливо провести дитині інструктаж та нагадати про основні правила поведінки в побуті, наголосити, щоб вона не відчиняла двері незнайомцям, не гралась з вогнем та електроприладами.
3. Перевірити, чи знає дитина ваш телефон та телефони екстрених служб напам’ять – все одно запишіть їх.
4. Змоделювати різні ситуації поведінки дитини (незнайомець дзвонить у двері, діти кличуть гратися на вулицю, чутно підозрілий запах та інші).
5. Обговорити періодичність зв’язку – наприклад, зідзвонюватися кожну годину або присилати повідомлення у месенджерах.
6. Підготувати для дитини цікаве завдання, щоб їй було чим зайнятися на самоті.
7. Скласти разом розпорядок дня (графік прийняття їжі, вивчення уроків).
8. Розказати про небезпеки в мережі Інтернет, якщо доцільно, то обмежте доступ до певних сайтів.
9. Нагадати про правила або заборони відкриття вікон та балкону, а також встановіть перелік дозволених для користування електроприладів.
10. Попросити дитину не розповідати друзям і стороннім, про те, що вона залишилась вдома сама.
11. Домовитися, що дитина не буде відповідати по телефону на дзвінки від незнайомців.
12. Заручитися допомогою близьких або роботодавця, щоб у невідкладному випадку хтось з дорослих міг терміново приїхати до дитини.
Чим якіснішу підготовчу роботу ви проведете, тим більш впевненою буде ваша дитина, а ви будете більш спокійними.
Крім того, нагадуємо, про відповідальність батьків перед законом. Відповідно до чинного законодавства, якщо з дитиною, яка молодше 14 років, що-небудь трапиться або вона здійснить будь-яке правопорушення, то за її дії будуть відповідати батьки.
Коментарі
Дописати коментар